Як би не розвивалася наука, скільки б відкриттів не було зроблено, поклавши руку на серце, визнаємо – «білих» плям теж залишилося чимало. Але якщо рано чи пізно природні процеси знайдуть свої розгадки, щоб пояснити археологічні знахідки, доведеться відмовитися від деяких усталених в академічних колах постулатів. Адже розглядаючи ті ж піраміди Гізи, моноліти Стоунхенджа або золоті прикраси шумерів, якось мало віриться, що їх створили примітивні люди, які зовсім недавно покинули свої печери.
Подорожуючи по різних країнах, ми можемо побачити безліч дивних артефактів. Дізнатись про деякі з них ви можете прямо зараз, не залишаючи свої розваги в Луцьку.
Статуї острова Пасхи
Своїх гостей цей острів зустрічає рядом повернених до моря статуй, що зображують людей. Вирізані в період 1250-1500 рр. н.е. з поширеної тут вулканічної породи, ці статуї дивують своїми розмірами, достатньо сказати, що найбільша з них важить понад 70 тонн. До наших днів з 887 збереглося лише 394 об`єкти, і, скоріш за все, їх вигляд дещо відрізняється від початкового.
Залишаються питання, як остров`яни виготовляли і транспортували ці брили, розставляючи їх по всьому узбережжю. І чому колись зелений острів перетворився на безплідну ділянку суші.
Геогліфи пустелі Наска
Посушливий клімат, практично повна відсутність вітрів та опадів – зручне місце хіба що для луцької сауни, а не для постійного проживання. Та саме ці погодні умови зберегли для нас загадкові малюнки пустелі Наска в Перу. Крім десятків величезних зображень тварин, комах і «людини в скафандрі», тут ще є величезна кількість геометричних фігур та прямих ліній, хаотично розкиданих по плато. Ось ці лінії і становлять найбільшу загадку для вчених. Вузькі й широкі, короткі й довгі, перетинаючи пагорби і западини, вони залишаються настільки рівними, що вражають своєю точністю навіть сучасних інженерів.
Нанесення малюнків відбувалося шляхом вилучення верхнього неглибокого шару ґрунту, під яким знаходиться більш світла поверхня. З цього ґрунту і розкиданих всюди каменів робилися насипи по краях зображень, чим створювалися їх чіткі контури. Якими б за величиною не були малюнки, всі вони виконувалися суцільною неперервною лінією. А тепер головне питання – для чого перуанці, які жили ще жили в першому тисячолітті нашої ери, робили таку, прямо скажемо, нелегку роботу, якщо побачити її результати можна виключно з повітря? Кому в ті часи були потрібні такі орієнтири або злітно-посадкові смуги? На що вказують лінії? Як завжди, версій багато, однозначних відповідей немає. Поки все можна пояснити лише з точки зору уфології.
Підводні піраміди Йонагуні
У 1987 році неподалік від японських островів Рюкю водолази випадково натрапили на незвичайну споруду. На глибині 5-40 метрів лежать масивні плити і стовпи, витесані з каменю, що нагадують піраміди і ступінчасті тераси. Йонагуні відкритий для любителів дайвінгу, а після знахідки і зовсім став одним з найпопулярніших місць в Японії. Але навіть якщо ви показуєте клас з пірнання у басейні Луцька, слід пам`ятати, що тут дуже сильні потоки, небезпечні не лише для новачків, але й досвідчених дайверів.
Вчені, щоб не морочитися, відразу оголосили, що це природне утворення. Мовляв, над створенням даного творіння ерозія разом із сильними течіями плином працювала тисячі років, до того ж знахідка є єдиним шматком скелі.
Їх опоненти вказують на невластиві природі геометричні форми, прямі кути, виявлені сліди обробки каменю, відходи, що не валяться біля підніжжя скелі, а зібрані в окремих місцях тощо. До того ж, необроблена місцевість поруч кардинально відрізняється від досліджуваної. Сьогодні все більше вчених схиляться до цієї версії.
Вважається, що вік підводних пірамід перевищує 5 тисяч років, але під водою вони опинилися 2000 років тому після сильного землетрусу. Хоча є думка про більш давнє походження структури – вона може нараховувати і добрий десяток тисячоліть, таким чином, з`явившись задовго до єгипетських пірамід.
