Всі ми любимо свою малу батьківщину. Велике місто або маленьке село однаково цінні для тих, хто в них народився. І куди б не занесло нас життя, лише рідна земля здатна повертати нам сили і дарувати спокійну впевненість у завтрашньому дні.
Звичайно, для кожного рідне місто назавжди залишиться найкрасивішим і найнеповторнішим. У цьому нескладно переконатися під час турів вихідного дня на Західній Україні – будь-який населений пункт багатий своїми унікальними легендами, історією, святами, говіркою. Але є на Землі і такі міста, в існування яких просто неможливо повірити. Люди примудряються жити в місцях, здавалося б, зовсім не придатних для цього, мало того, вони цілком щасливі і не мають наміру що-небудь змінювати.
Монсанту
Це невелике містечко в Португалії – приклад того, як можуть злитися природа і цивілізація без шкоди один одному. На перший погляд важко зрозуміти, як жителі зводили тут свої домівки – у каменях, над або під ними. Місто побудоване на скелястому, покритому величезними валунами пагорбі, між якими прокладені вузькі вулички. Створюється враження, що невеликі споруди, різної форми та конфігурації, з`явилися одночасно з кам`яними брилами, так природно вони виглядають разом. Напевно, не варто уточнювати, що будинки побудовані з того ж каменю - найдоступнішого матеріалу в цій місцевості. Якби не яскраві помаранчеві черепичні дахи, то з висоти Монсанту можна було б і не помітити.
Новачкам, які вперше сюди потрапили, це місце спочатку здається вкрай небезпечним – деякі валуни виглядають дуже нестійкими, вони немов випадково затрималися на схилах, готові ось-ось скотитися вниз. Тим не менш, поселення налічує близько тисячі років і живе й досі.
Унікальність цього міста давно приваблює туристів і приносить йому прибуток. Хоча вам і не запропонують усі розваги м Луцьк, але привітні жителі постаралися створити максимально комфортні умови для своїх гостей. Мандрівників дивують місцевою кухнею з місцевих же продуктів, старовинними меблями в гостьових будинках і навіть наявністю доступу в інтернет. Але головне надбання Монсанту – він сам, колоритне і неповторне місто, забути яке просто неможливо.
Шибам
Місто Шибам в Ємені – чи не перший населений пункт в історії, де почали будувати висотні будинки. Розташоване в Аравійській пустелі місто не дарма отримав назву Пустельного Манхеттена. Примітно, що всі будівлі тут побудовані з глиняної цегли і налічують в середньому від п`яти до одинадцяти поверхів. На диво, глина виявилася досить міцним матеріалом – деякі висотки можуть похвалитися 500-річною історією.
Ще одна особливість місцевого зодчества – на кожному поверсі розташовується тільки одна квартира, і часто наступний поверх добудовувався новими охочими «прописатися» в даному будинку.
Високі будинки, які розміщені впритул один до одного, здаються сьогодні не дуже зручними для проживання, але все пояснюється причиною їх появи в такому вигляді. Адже місто почало будуватися в період воєн з ворожими племенами, і таке розташування будівель перетворювало його на неприступну фортецю з єдиними воротами, що вели всередину.
Сьогодні тут проживає приблизно 7 тисяч жителів, причому загальна площа поселення не перевищує півкілометра.
Кубер-Педі
Якщо попередні міста тягнуться до Сонця, то це австралійське містечко, навпаки, щасливо живе під землею. Подібних йому в Австралії більше немає, враховуючи і розташування, і незначну кількість жителів – всього якихось дві тисячі осіб.
Назва Кубер-Педі на мові місцевих аборигенів означає «нора білої людини». Перші поселенці змушені були будувати підземні житла, просто щоб вижити в складному посушливому кліматі. Нестерпна температура повітря, шквальний вітер, нещадні піщані бурі – це вам не бані Луцька, до того ж найближчий населений пункт знаходиться на відстані 850 кілометрів!
Логічно виникає питання – навіщо було взагалі селитися в такій непривітної місцевості? Все стане на свої місця, якщо знати, що саме тут зосереджена третина світових запасів опалу. Що ж, як кажуть, без труда нема плода.
Зрозуміло, що більшість місцевих жителів – шахтарі та їхні родини. Часто на свої робочі місця вони потрапляють буквально переступивши поріг «квартири». Втім, сьогодні багато кубер-пединців обзавелися звичайними наземними будинками, а в підземній частині міста розташовані муніципальні відомства, церкви, магазини, навіть кладовища.
Унікальність міста принесла йому славу не лише у туристів, яких, до слова, не так і багато, враховуючи важкодоступність і той же клімат. Кубер-Педі виявився знахідкою для кінематографа – тут знімалися такі фільми, як «Чорна діра», «Божевільний Макс» та «Пригоди Присцилли».
Як бачите, жити можна скрізь, створюючи при цьому цілком стерпні умови – було б бажання, ну або стимул. Згадайте про це, якщо ви незадоволені власною житлоплощею.
