Міста, як і люди, живуть, розвиваються, помирають. Одні з невеликих поселень перетворюються в розвинені центри; інші, навпаки, залишили колишню велич глибоко в століттях, літописах і збережених артефактах. Подорожуючи разом зі 101 км в Луцьку, ми відкриваємо для себе нові сторінки історії української землі, дізнаємося дивні подробиці життя наших предків.
Багато довелося пережити і Золочеву – стародавньому місту на Львівщині. Час і війни обійшлися жорстоко з більшістю його будівель, але ті, що залишилися, зберігають неповторну чарівність минулих років, вражають архітектурною різноманітністю і колоритом.
Короткий історичний екскурс
На місці нинішнього Золочева колись стояло Радече – легендарне поселення, знищене в 13 столітті татарами. Але люди не пішли з цих місць. Щоправда, аби врятуватися від набігів, їм довелося пристосуватися до життя на болотах. Там вони будували свої житла, прокладали дерев`яні «дороги» серед трясовини. Так зароджувався Золочів.
До моменту першої письмової згадки про нього в 1423 році це було вже цілком традиційне на той час місто. У 14-15 століттях від ворогів його захищали фортечні стіни, оточені валами і ровом.
1523 року Золочів отримав Магдебурзьке право, що разом зі зручним розташуванням сприяло розвитку торгівлі та ремісництва. Але найвдалішим став період 17-18 століть, коли містом володіли Собеські. Замість зруйнованої дерев`яної фортеці будується кам`яний бастіонний замок з двома палацами, відкриваються дві українські і вірменська церкви, костел, три монастирі. До наших днів з них збереглася тільки Святомиколаївська церква.
В кінці 18 століття Золочів стає адміністративною одиницею Австрійської імперії. У 1871 році тут прокладена залізниця. Красива місцевість, цілющі води сусіднього Сасова, близькість Львова і Тернополя роблять місто привабливим для проживання, особливо серед заможних громадян. Сьогодні їх гарні будинки разом з іншими пам`ятками стали частиною екскурсійної програми турів вихідного дня на Західній Україні.
Після Першої світової війни місто переходить до Польщі, а з 1939 року у складі Радянського Союзу. У наш час це невеликий районний центр у Львівській області з населенням приблизно 25 тисяч осіб.
Що варто подивитися
- Найвідоміша споруда Золочева – його міцний оборонний замок. У роки австро-угорського правління він використовувався як казарми, пізніше тут була в`язниця і суд. Фашисти влаштували в замку гестапо. У радянський час тут розміщувалося НКВС, потім училище і лише в 1986 році в Золочівському замку відкрився музей. Туристи можуть відвідати внутрішні кімнати з відновленими в первісному вигляді інтер`єрами; двір замку, де лежать камені з таємничими письменами; Китайський палац – один з трьох в Європі, побудованих в східному стилі. Експозиції музею розповідають як про глибоке минуле, так і про порівняно недавні події.
- Золочівський двір – найстаріша частина міста. Це боярське обійсті з`явилося ще за двісті років до замку, пізніше тут були арсенал і богадільня. Відвідуючи цей архітектурний пам`ятник сьогодні, можна уявити, яким було життя бояр та їх слуг в середні віки.
- З культових споруд цікаві діюча церква Святого Миколая та Василіанський монастир, побудовані в 16 столітті. До 17 століття відносять церкву Вознесіння Господнього. Ще через сотню років був зведений костел Успіння Богородиці, прикрашений статуями, різьбленням і неповторним розписом.
- Гарні будинки 19 – початку 20 століть розташовані в самому центрі Золочева. Це так зване Старе місто. Примітні й окремі будівлі, як своєю архітектурою, так і парадоксальністю. Наприклад, нудно-сірий готель, що нагадує, швидше, відділення міліції. Або двоповерховий житловий будинок в готичному стилі з пластиковими вікнами і безликою сучасною прибудовою.
- На старому кладовищі, що примирило колишніх ворогів, – вся історія міста за сто останніх років. Тут поховані і січові стрільці, і польські повстанці, і солдати радянської армії, і німецькі військовополонені, і воїни УПА, і жертви репресій.
Серед усього цього розмаїття триває життя Золочева з усіма його радощами і печалями. Як і в Луцьку проводять конференції, навчаються, працюють, одружуються, ростять дітей, відпочивають, може, навіть не звертаючи уваги на архітектурне та історичне багатство свого рідного міста. Але для туристів воно стає справжнім відкриттям, на кожному кроці вражаючи переплетенням епох, стилів, кількістю скульптур і гостинністю жителів.
