Є такі місця на Україні, які просто наповнені особливою силою і святістю. Одне з них – Почаївська Лавра. Безліч легенд та історичних подій пов`язані з нею, багато зла довелося побачити храму і встояти, та й сьогодні над ним не вщухають релігійні війни. Але, незважаючи ні на що, сюди прагнуть потрапити як щиро віруючі, так і прості туристи, щоб знайти розраду в хворобах і життєвих негараздах, доторкнуться до таємничого і вічного, знайти віру і душевний спокій.
Вибираючи тури вихідного дня на Західній Україні, обов`язково відвідайте Почаїв і озеро Святої Анни, розташоване неподалік.
Короткий історичний екскурс
Перекази розповідають, що монастир був заснований в 13 столітті ченцями Києво-Печерської Лаври, які шукали захистку від навали татар під проводом хана Батия. Його засновником вважається преподобний Мефодій. Розквіт обителі припадає на керівництво нею Іова Почаївського в 16-17 ст.
Вперше монастир згадується в 1527 році. Але якщо вірити стародавній легенді, то в 1240 році місцевий пастух Іван Босих побачив на Почаївській горі вогненний стовп, в якому стояла Богородиця. У тому місці був знайдений слід її стопи, наповнений цілющою водою. Біля гори ченці збудували церкву Успіння Божої Матері, а пізніше біля села Новий Почаїв заснували Свято-Успенську Почаївську лавру.
У 1597 році обитель отримує в дар від поміщиці Ганни Гойської великі маєтки, землю і чудотворну ікону Богоматері.
Ще один переказ розповідає, як образ врятував Почаїв від 50-тисячного турецько-татарського війська у серпні 1675 року. Захищати монастир, обнесений лише дерев`яним частоколом, прийшли всі, хто міг тримати в руках зброю. Допомоги чекати було нізвідки. Під час читання молитов перед чудотворною іконою та мощами преподобного Іова в небі над собором з`явилася Богородиця в оточенні ангелів, а поруч молився Іов Почаївський. Нападники почали стріляти у видіння, але всі стріли поверталися назад і разили їх самих. Величезне військо в паніці побігло, залишивши храм у цілості. Багато турків й татар прийняли православну віру і залишилися жити в монастирі. Так і ціни в 101 кілометр в Луцьку приваблюють відвідувачів, перетворюючи їх на постійних клієнтів.
У період з 1713 по 1832 рр. монастир був відданий греко-католикам. За цей час тут побудовані чернечі келії, трапезна і головний – Святоуспенський – храм. З 1730 р. почала роботу Почаївська друкарня, в якій було видано 187 книг.
У 1832 році монастир знову передано православній церкві, а через рік він отримав статус Лаври.
Радянське правління, як і скрізь, принесло спустошення в святі стіни. У 1939 році червоні війська забрали звідси все, що було можливо, включаючи інвентар і продукти. Закрилися дитячі притулки, школа, молодих ченців вигнали з обителі, залишивши тут тільки старих і немічних. Але віра залишилася, нагадуючи про це богослужіннями.
Переживши Другу світову війну, Лавра випробувала на собі руйнівну силу антицерковної політики Хрущова. У неї відібрали всю землю, сади, городи, прилеглі будівлі. На підході до Святих воріт в нинішній семінарії був влаштований музей атеїзму, і парафіяни щоразу змушені були проходити повз нього. Сьогодні, коли святкування весілля у Луцьку не обходиться без вінчання, таке ставлення до церкви здається неймовірним, але така була воля партії. Навіть готель для паломників перетворили в психіатричну лікарню. Ченцям заборонили наймати робітників, робити ремонт, приймати пожертвування, але змусили платити непідйомні податки.
Але Почаївська Лавра продовжувала жити, що спонукало владу піти на найжорстокіші заходи, аж до побоїв, психологічного насильства, а потім арештів та тюрем. У монастирі залишилося тільки 35 мешканців, які не побоялися обставин і не покинули святе місце.
Новий розквіт почався в період святкування 1000-річчя Хрещення Русі в 1988 році. Через деякий час Лавра наповнилася новими ченцями, парафіянами і стала однією з головних святинь православ`я.
Святині Лаври
- Чудотворна ікона Богоматері. Через Волинь і, зокрема, маєток Гойських, в кінці 16 сторіччя проїжджав грецький митрополит Неофіт, який віз з собою стародавню ікону Богоматері. Благословивши цією іконою гостинних господарів, митрополит вирішив подарувати її Гойським. З часом мешканці почали помічати, як від ікони виходить незвичайне сяйво. Брат Ганни Пилип Козинський, сліпий від народження, гаряче помолився образу з проханням дарувати йому зір, і диво сталося - він прозрів! Ганна Гойська порахувала, що не має права тримати у себе чудотворну ікону і передала її ченцям, що жили в печерах Почаївської гори.
- Слід стопи Богородиці з цілющим джерелом.
- Мощі преподобного Іова Почаївського та мощі преподобного Амфілохія Почаївського у печерному храмі.
- Джерело Святої Праведної Анни - матері Діви Марії. Розташоване в селищі Онишківці, неподалік від Почаївської Лаври. Вважається, що вода в озері має цілющі властивості, чому існує багато свідчень. Пари, які не мають дітей, приїжджають сюди, помолитися Св. Анни й омитися в чудодійному джерелі.
Відвідати Почаївську Лавру може кожен охочий – організованими екскурсіями, які пропонують відпочинок на Західній Україні, разом з прочанами, що проходять багато кілометрів пішки, або самостійно.
У нашому світі важко дотримуватися заповідей, регулярно ходити до церкви і жити праведно. У гонитві за мирським, ми часто забуваємо про духовне. І відвідування таких святинь робить нас трохи кращими, людянішими, нагадує про сенс життя і про вічність.
