На березі річки Луги в декількох кілометрах від Володимира-Волинського ось вже тисячу років стоїть православна святиня – Зимненський Свято-Успенський Святогірський жіночий монастир. Паломники приїжджають сюди з усієї України, Білорусі, Росії, щоб поклонитися іконі Божої Матері, дарованої обителі хрестителем Київської Русі князем Володимиром ще в 1006 році.
Двері монастиря відкриті для всіх – і віруючих, і стражденних, і простих туристів, адже кожен, виходячи звідси, стає трохи чистішим і світлішим душею. Це місце обов`язково потрібно відвідати хоча б раз у житті, для чого можна скористатися послугами 101 кілометр, приєднатися до прочан або приїхати самостійно.
Короткий історичний екскурс
На самому початку минулого тисячоліття, 1001 року, тут був побудований зимовий палац для князя Володимира, звідки і пішла назва, і перші дерев`яні храми. Місце це отримало назву Свята гора. Через п`ять років при освяченні чоловічого монастиря князь подарував йому сімейну ікону Божої Матері «Одигітрія», яка є головною святинею обителі і в наш час.
У письмовому варіанті Святогірський монастир згадано в кінці 11 століття в написаному Нестором Літописцем «Житії преподобного Феодосія Печерського».
Наступна письмова згадка датована 1458 роком, коли село Зимне стало володінням князя Федора Чарторийського. Вельможа взяв діяльну участь в облаштуванні монастиря, побудував для нього Успенський храм Пресвятої Богородиці, а також захисні стіни з вежами. Однак у сина Чарторийського Олександра не було такої згоди з братією. І тільки наприкінці свого життя він помирився з ними, дарувавши дзвони, один з яких зберігся з далекого 1566 року до нашого часу.
17 сторіччя ознаменувалося приходом на Волинські землі уніатів. Деякі ченці Зимненського монастиря прийняли унію, інші пішли в православний Київ, забравши з собою грамоти на володіння землею. Ця обставина привела до занепаду монастиря, не допомогли ні подароване йому Казимиром Чарторийським село, ні грошові пожертвування уніатського митрополита Лева, яких було недостатньо для повноцінного відновлення. І монастир закривається, майно його було розграбоване, а храми перетворені на парафіяльні церкви.
У 1893 році обитель відновлюється як жіноча при Корецькому монастирі. Ще через рік закінчується столітній період занепаду – урочисто, святково і багатолюдно за участю десятків церковнослужителів відбулося освячення Святогірського монастиря. Вже до 1990 року проведені всі реставраційні та будівельні роботи на території комплексу, сюди поселяються перші черниці і послушниці.
У роки Першої світової війни монастир знову піддався розграбуванню й руйнуванню, однак черницям вдалося врятувати ікону Божої Матері. Монастир продовжував функціонувати до 1939 року при польській владі і до 1946 – за радянської. Довгі роки був закритий і тільки в 1991 році його знову почали заселяти корецькі черниці.
Віддалене розташування монастиря не врятувало його від вандалізму радянських атеїстів – його перетворили не в спортзал, сауну Луцька або лікарню, як це відбувалося з іншими храмами, а створили в святих стінах тракторну бригаду. Так що першим насельницям довелося чимало потрудитися, щоб відмити і очистити обитель перед реставраційними роботами.
У 1993 році в Зимненський монастир були перенесені святі мощі первомученика Стефана і преподобного Арсенія Печерського, а ще через два роки 24 вересня повернулася в рідні стіни чудотворна ікона Пресвятої Богородиці.
У 1996 році монастир отримав статус ставропігії.
Святині та архітектура
До складу комплексу входять ділянки кріпосних стін з трьома вежами по кутах і надбрамною вежею-дзвоном, трапезна, Успенська церква, Троїцька церква, поряд з якою розташовані печери з підземною церквою Св. Варлаама.
Головна святиня монастиря – це, звичайно ж, Зимненська ікона Божої Матері. Дізнавшись в 101 кілометрі Луцька ціни на поїздку, ви можете послухати цікаві історії про події, які супроводжували перенесення ікони з Троїцького храму Корецького монастиря. Напередодні безліч людей побачили над храмом стовп із вогню, що піднімався високо в небо, а з церкви лунав спів. Поспішивши до храму, паломники побачили тільки закриті двері, за якими нікого не було. Під час хресного ходу зі святим образом відбулося ще одне диво – прозріла від сліпоти жителька села Зимно. Іконі приписують зцілення онкохворих, безплідних жінок, але особливо – хвороб очей. За переказами, всі, хто хотів заподіяти шкоду монастирю або самій іконі, втрачали зір.
Біля монастиря стоїть великий хрест з каменю, поставлений у 13 столітті князем Данилом Галицьким. Вважається, що кожен військовий, що доторкнеться до нього, отримає «кам`яні» силу і здоров`я.
І всі ці чудеса доступні кожному, варто тільки переступити поріг монастиря в Зимному.
